Під час поїздок до Америки автор, православна письменниця Ольга Рожнєва, зібрала безліч спогадів пастирів і мирян, вірних парафіян російських православних парафій в Америці, серед яких були і духовні чада святителя Іоанна Шанхайського. Усі ці люди — і пастирі, і миряни — розповіли авторові дивовижні історії про свої зустрічі з тими, хто був стовпом віри Російської Зарубіжної Церкви. Кожен із оповідачів щедро поділився фотографіями з особистих архівів, тож ця книга супроводжується унікальними фото, багато з яких публікуються вперше.
У книзі зібрані спогадів пастирів і мирян, вірних парафіян російських православних парафій в Америці, про близьких для них людей: святителя Іоанна Шанхайського, святителя Серафима (Соболева), ієромонаха Серафима (Роузе), архієпископа Аверкії (Тауе іеоєеєєєдєеєоєдєо). Живі, зворушливі та яскраві спогади розкривають для нас цих стовпів Руської Зарубіжної Церкви з нового боку та роблять їх ближчими.
Уривок із книги «Живі свідчення про святителя Іоанна (Шанхайського), ієромонаха Серафима (Роуза) та подвижників благочестя Російського зарубіжжя»
«Я добре пам'ятаю святителя Іоанна Шанхайського – мені було майже вісім років, коли він відійшов до Господа. Ми жили в Сан-Франциско, недалеко від собору “Всіх скорботних Радість”, і святитель Іван завжди був з нами: у храмі, у нас вдома – він приходив до нас у гості.
Мій хрещений був його водієм, скрізь його возив і постійно розповідав нам про нього, про його чудову допомогу тим, хто перебуває в лікарнях та за інших скорботних обставин. Я вже не можу згадати подробиць цих численних історій, але добре пам'ятаю, як дорослі розпитували мого хрещеного:
– Розкажи нам про владику Іоанна, що чудесного трапилося сьогодні?
І хресний розповідав, – у нього щодня були нові історії: владика був настільки прозорливий, що завжди знав, куди треба їхати і хто сьогодні потребує його молитовної допомоги.
Владика завжди благословляв мене під час зустрічі і при цьому зазвичай гладив по голові. Ми, діти, не просто чули безліч історій дорослих про його чудеса, але й самі відчували благодать, що походить від нього, і, незважаючи на свій дитячий вік, розуміли, що він – свята людина. З усіма питаннями та проблемами ми йшли до нього, і він завжди уважно ставився до всіх наших потреб».
