Ця книга відкриє багато нового не тільки чернецким, священнослужителям і віруючим мирянам, які шукають настанови в духовному житті, але й усім, хто цікавиться «таємницями» людської душі.
Творіння Євагрія Понтійського відомі російському читачеві за Добротолюбством, складеним святителем Феофаном, за текстами, що дійшли до нас під ім'ям преподобного Ніла Синайського і перекладеним російською мовою в другій половині XIX століття. Зазначимо, однак, що далеко не всі тексти понтійського ченця було перекладено російською мовою; багато цитати з його творів наводяться у цьому виданні вперше.
Схіархімандрит Гавриїл (Бунге), автор справжньої праці, є не лише одним із найбільших у світі фахівців з літературної та духовної спадщини авви Євагрія, а й ченцем, який живе у затворі ось уже майже 40 років. Як він пише про себе — «простий чернець, до того ж ще й самітник, уже давно відірваний від академічного середовища, але спраглий тим не менш долучитися до скарбів великої духовної традиції єдиної і нероздільної Церкви і поділитися з іншими тим, що відкрилося йому протягом його життя».
Говорячи про мовні та перекладацькі аспекти, пов'язані з письмовою творчістю Євагрія, не можна не згадати про те, що, за словами схіархімандрита Гавриїла, понтійський «умоглядач» створив свою особливу мову, яка була і залишається важкою для сприйняття і навіть загадковою. Для правильного і глибокого розуміння його творінь цією мовою необхідно опанувати, подібно до того, як ми опановуємо іноземні мови, в тому числі і грецьку, якою писав Євагрій. Але цього недостатньо: крім лінгвістичних і металінгвістичних знань потрібен ще й певний духовний досвід.
Унікальність цієї праці полягає, зокрема, в тому, що в певному сенсі він є «перекладом» твору «Монах» з «єваґріанської» мови на мову, доступну найширшому колу різномовних читачів.
«До того самого автору можна підходити по-різному, — пише схіархімандрит Гавриїл, — і ми вважали за важливе представити до уваги читача духовне вчення Євагрія, настільки ж багате, як і маловідоме. З цієї причини ми навмисне відмовилися від наміру заглиблюватися в історичні та філологічні аспекти творінь Євагрія… Мета наша мала більш практичний характер: створити на основі “Монаха” свого роду керівництво з духовної практики “у дусі Євагрія”, який безпосередньо перейняв і засвоїв духовну традицію стародавнього чернецтва. Чи не цього прагнув і він сам, працюючи над своїм твором?»
Автор зазначає, що незважаючи на певну внутрішню структуру, «Монах» все ж таки не відрізняється стрункістю викладу. Сто розділів цього твору є невеликими за обсягом одиниці тексту, що торкаються, кожна окремо, основні питання чернечої практики. Даний твір не призначений для побіжного ознайомлення. Кожна з глав вимагає уважного і повторного прочитання, і навіть дослідження і роздуми, аби те, що йдеться у ній, можна було потім застосувати практично. Цим і обумовлена потреба у духовному коментарі.
Головна мета коментатора - "створити на основі "Монаха" свого роду керівництво з духовної практиці "у дусі Євагрія", який безпосередньо перейняв і засвоїв духовну традицію древнього чернецтва".