Шляхи православного богослов'я у XX ст. нерозривно пов'язані з іменами протоієрея Георгія Васильовича Флоровського (1893-1979) та протопресвітера Олександра Дмитровича Шмемана (1921-1983). Флоровський відомий насамперед як родоначальник неопатристичного спрямування у православному богослов'ї, тоді як з ім'ям Шмемана пов'язане літургійне оновлення православного церковного життя у США та інших країнах.
Ця книга відкриє перед читачем нову сторінку їхньої творчої біографії періоду 1947-1955 рр., коли їхні долі перетнулися. Зближення відбулося в Парижі, куди Флоровський повернувся після війни в 1945 р. Батькові Георгію було 52 роки, а Олександру, який через рік став священиком, лише 24. Флоровський на той час був уже маститим вченим та загальновизнаним авторитетом не лише у православному світі, але та поза його межами, користувався великою повагою як автор праць з патрології, історик російської релігійної думки, а також учасник екуменічного руху. Шмеман лише починав формуватися як церковний діяч, мислитель і богослов. Він це був час здобуття свого богословського «я», власної богословської теми. Листування публікується вперше.
Зміст
Від укладача
Передмова
Флоровський у Свято-Сергіївському інституті
Переїзд Флоровського до США та відтворення Свято-Володимирської семінарії
Шмеман у Свято-Сергіївському інституті
Переїзд Шмемана до США
Кінець епохи та «другий пароплав»
Відхід Флоровського із Свято-Володимирської семінарії
Після розриву
Опис архівного матеріалу
Листи 1947-1955 років
Хроніка головних подій
Імена та назви, згадані в тексті
Список скорочення
Протоієрей Георгій Флоровський та протопресвітер Олександр Шмеман, кожен по-своєму, мали вплив на шляху православного богослов'я у XX столітті. З ними можна в чомусь не погоджуватися і сперечатися, але одного разу познайомившись із тими духовними завданнями, які вони ставили перед богослов'ям та Церквою, важко залишитися байдужим. Їхня присутність у моєму житті позначена не лише колом ідей, але частково також і світом незримим. Так, наприклад, навесні 2007 року мені довелося викладати патристику та православне богослов'я у Гарвардській богословській школі.
Як виявилося, мені був наданий робочий кабінет, у якому Флоровський працював у 1956-1964 роках, зі старими книжковими полицями, над якими, мабуть, продовжував витати його дух, який нашіптував мені напрямок моїх майбутніх досліджень. Що ж до Шмемана, то в нашій православній парафії Святої Трійці (юрисдикція Православної Церкви в Америці, м. Сент-Пол, штат Міннесота, США) на жертовнику стоїть зображення о. Олександра із зеленим німбом. Працюючи над листуванням я нерідко в думках звертався до цього образу.
Задум публікації цього листування з'явився у мене під час роботи з архівом Флоровського у Файєрстоунській бібліотеці Прінстонського університету влітку 2011 року. Привела мене до цього архіву зовсім не листування, про існування чи цінність якого до цього часу нічого не було відомо науковому співтовариству, а робота над монографією «Георгій Флоровський та релігійно-філософський ренесанс», яка на сьогодні опублікована англійською, румунською та російською мовами , а в майбутньому має з'явитися грецькою. Виявивши перші листи Шмемана до Флоровського, я відчув те почуття, яке мало бути знайоме трудящим у XIX столітті на золотих копальнях у Клондайку.
Видобувши «золотоносну руду», я того ж літа взявся «просіювати» і «відмивати» її, тобто транскрибував листи о. Олександра. Але чи збереглася друга половина листування, тобто відповіді Флоровського Шмеману? Для відповіді на це запитання наступного літа я вирушив до архіву Шмемана у Свято-Володимирській семінарії. На щастя, мої старательські зусилля на цих других «золотих копальнях» були щедро винагороджені! Сподіваюся, що кожен, хто забажає поринути у світ листування, зазнає частини тієї радості, яку довелося пережити її укладачеві під час «золотої лихоманки».
Павло Гаврилюк, Великдень 2018 р. Сент-Пол, шт. Міннесота, США