До книги архімандрита Андрія (Конаноса) «Бог не залишить тебе» увійшли розмови про таїнство Євхаристії, про молитву, про те, як зберегти сім'ю, як знайти радість у скорботі, про виховання дітей, про те, як шукати Бога скрізь та у всьому.
Ти віриш, що Бог тебе любить? Якщо віриш у це, ти найщасливіша і найрадісніша людина на світі, і тебе не хвилює, чи буду я з тобою говорити, посміхнуся чи скорчу тобі похмуру фізіономію. Мій Творець любить мене! Якщо люди люблять мене – це добре. Якщо не люблять – також добре. І нехай все у них буде добре», – пише отець Андрій.
Архімандрит Андрій (Конанос) народився 1970 р. у Мюнхені, з 1977 р. живе в Афінах. Закінчив богословський факультет Афінського університету. У 1999 р. висвячений на диякона, 2000-го — на ієрея, пізніше був зведений у сан архімандрита. З 2006 веде передачу «Невидимі переходи» на радіо Пірейської митрополії. Розмови чудового богослова, місіонера, проповідника полюбилися слухачам та читачам різних країн Греції, Кіпру, Болгарії, США. Вітчизняним читачам пастир знайомий за книгами: «Коли Христос стане для тебе всім», «Не бійся радіти!» і «Добрий день, Господи!».
***
Коли ми приступаємо до Святого Причастя, гадаю, це термометр нашої віри. Якось ми говорили, що термометр нашої віри – це молитва, а зараз я кажу: термометр – це чи зіграє наше серце при погляді на Причастя. Молитва – це любов до Бога, і Святе Причастя – теж любов до Господа, але воно ще й щось набагато вище, незрівнянно вище, адже через Святе Причастя ми приймаємо у собі Божественну силу. Кажуть: «Хай буде тобі Святе Причастя у здоров'я!» Так, звичайно, але тільки ми приймаємо не щось магічне, але Сам Господь входить у нас. Наше тіло стає одним цілим з Його тілом, у наших венах тече Христова кров, наше дихання стає Його диханням, і Його дихання – це наше дихання. Ми стаємо одним цілим із Ним. Христове життя стає нашим життям, і відбувається щось вражаюче. Цієї миті ми прагнемо причаститися Христа, і це мета святої літургії. Вона для того і служить – щоб ми причастились. А ті з нас, хто не причащається, давайте дивитися на тих, хто причащається, і радіти за них, і ревнувати їм. А хто не відчуває завзяття, коли інші причащаються, це означає, що він не відчуває Святого Причастя, у нього немає відчуття Причастя.
***
Коли на Святій літургії ми відчуємо в душі радість, більшу за всяку іншу радість, це означає, що почався «світан» нашої душі в іншому житті: ми починаємо відчувати те, що відчуватимемо у вічності. Благаю Бога, щоб Він нас, тілесних людей, що занурювали в метушні і фальші цього світу, зробив здатними полюбити вічне, незмінне і неминуча.
***
Ніхто ні в чому перед нами не винний. Винне наше «я». А решта – хороші. Якщо ми відчуємо це, тоді справді будемо дуже щасливі та умиротворені. Чоловік, який постійно скаржиться на дружину, має внутрішню проблему. Якщо ти ладнаєш із самим собою, то й дружину свою любитимеш. У дружини, яка постійно бурчить і все навколо неї чимось винні, є особиста проблема, і оскільки вона не може її вирішити, то хоче змінити все суспільство.
***
Адже Бог поставив тебе служити для дитини вдома Його зразком. Тобто перший батько, якого дізнається дитина, – це не Батько з молитви «Отче наш», а ти. Перший батько для нього – це його батько і мати, з якими він живе. Якщо він полюбить тебе, то й Бога полюбить. Тому що я почну говорити йому: «Бог добрий, тому що Він наш Батько», – і він одразу, як тільки почує слово «батько», подумає про свою сім'ю.
***
Я ще не бачив, щоб якась мати прийшла до мене і сказала: «Отче, поправь мене, будь ласка!» – але зате постійно просять: «Скажи моєму сину! Скажи дочці! Скажи моєму чоловікові! І чоловік туди ж: "Скажи моїй дружині!" І ніхто не каже: «Скажи мені, а де я роблю недобре, щоб мені змінитися!» Тому ми й не міняємось. Якщо діти побачать це вдома, то їхнє життя буде чудовим. Є такі сім'ї. Є щасливі сім'ї, які нічого особливого не роблять, а живуть добре та красиво. Батько повертається з роботи, дарує палкий поцілунок дружині, вона відповідає йому, любить його, вони сідають і разом вечеряють, розмовляють.
***
Ось лягаєш у лікарню, де зазвичай годують несмачну та прісну їжу. І там ти все це їси і ні звуку не видаєш, не протестуєш. Дають всього пару страв, які ти можеш їсти, і ти упокорюєшся. Але варто Церкві сказати тобі щось, ти відразу заявляєш, що цього не хочеш. А Церква ж не щось випадкове – вона Христос, тому від її наказів людині велика користь і велике благо.
***
Ми молимося, але здебільшого продовжуємо залишатися засмученими, схвильованими, похмурими, нервовими, істеричними, лаємося і сваримося – і це після молитви. Як же це пояснити? Адже це дуже дивно – увійти до храму, помолитися – і замість заспокоїтися, продовжувати залишатися напруженим. Питання в тому, а чи ми дійсно молилися? Може, ми зовсім не молилися? Може, ми просто вимовляли якісь слова, не розуміючи їх, як папуги?
***
Не турбуйся за свою дитину. Він знайде свій шлях. Ти живи своїм щастям, вияви його зовні, і це буде твоїм найбільшим внеском на благо твоєї дитини. Не хвилюйся, Бог захистить його і допоможе йому досягти мети. Адже кожен досягає чогось у своєму житті. Сила нашої душі величезна.
***
Дуже важливими є слова преподобного старця Порфирія про те, що морок не зникає, коли ти говориш про нього. Не говоріть про морок, а говоріть про світло і не обговорюйте неприємних речей удома. Чим більше ти їх обговорюєш, тим більше множиш їх, чим більше говориш про них, тим більше вони збільшуються. Говоріть про світло, про добре, вкладіть добрі помисли в свій розум, як говорив старець Паїсій. Морок не виганяється мороком. Сонце сходить, і морок зникає сам собою.
***
Ти віриш, що Бог тебе любить? Якщо віриш у це, ти найщасливіша і найрадісніша людина на світі, і тебе не хвилює, чи буду я з тобою говорити, посміхнуся чи скорчу тобі похмуру фізіономію. Мій Творець любить мене! Якщо люди люблять мене – це добре. Якщо не люблять – також добре. І нехай усе в них буде гаразд. Життя потребує «божевілля», щоб бути щасливим!
Зміст
Свята Божественна літургія
Вугілля, до якого корисно торкатися
У наших венах тече Христова кров
Говоримо одне, думаємо інше
Батьку, я хочу створити сім'ю!
Якби ми були Божими
Ігри розуму
Небесний якір
Вузли небесного гобелену
У мене з ним не може бути нічого спільного
Християни комфорту
Хто святий, той такий, як усі
Я їздила до Єрусалиму і бачила там старця
Якби в мене був такий чоловік...
Піаніно всередині нас
Ознаки духовного успіху
Ти мені це краще покажи
Подвизайтесь, бо ми гинемо
Ці п'ять слів розведуть небеса
Міст між Богом та людиною
У твоєму серці джерело радості
Рай, що пекло
Опір
Удари кохання
Молитва дарує спокій
Не я говоритиму йому про це
Життя не гра
За завісою цього світу
Чому ми нічим незадоволені
Невдоволення ближнім
Давай поговоримо
Ти цінний!
Чому тебе цікавить інший?
Живи своїм зв'язком із Богом!
Біль розширює серце
Частина 1. Без Христа ми збожеволіли б
Частина 2. Смиренний не відчуває болю
Бог не залишить тебе
Частина 1. Де шукати щастя
Частина 2. Ти найщасливіша людина на світі