Оцініть думку: «Брак додає гідність речам. Будь земля на кожному кроці усіяна перлами – її почнуть топтати, як гальку. Покрий бальзамове дерево всі гірські схили – бальзам стане плебейською рідиною. У всіх речей зі збільшенням числа та маси так само падає ціна. І навпаки, від нестачі найнижчі речі були дорогоцінними: так серед спраглих пісків Лівії трішки вологи в руках римського полководця викликала загальну заздрість»
Це слова Франческо Петрарки, і вони прийшли до нас із далекого 14 століття. Озираючись на історію, Петрарка наводить численні приклади того, як обложені жителі міст їли щурів та інших малоїстівних у звичайний час тварин, даючи таким чином надзвичайно високу ціну мерзенним у мирний час тваринам. Сковзнувши думкою з перлів, води та хліба, Петрарка далі каже, що ті самі закономірності спостерігаються і в соціальному житті. І там «на безриб'ї рак – риба». І там «одноокий царює над сліпими». Тобто, якщо немає гідних лідерів у народі, або система так збудована, що розумного затопчуть, а доброго задушать, то нікчема керуватиме масами. І це навіть буде відносно похвально, бо зовсім не правити не можна, а хаос у сто разів гірший за мізерне, але впорядковане існування. Загалом у стародавніх все, як у нас.
* * *
Слова Петрарки, проте, не звучать для нас новиною. Ми пам'ятаємо (зобов'язані пам'ятати), що їли жителі обложеного Ленінграда, яка взагалі буває ціна банки молока, що згущує молоко, або пачки рафінаду у відомих історичних умовах. До того ж ми сьогодні поголовно блищамо економічною грамотністю і знаємо, що, наприклад, множення грошової маси часто супроводжується знеціненням грошової одиниці. Ми знайомі зі словами «інфляція», «девальвація» та інше. Розмірковуємо про глобальну кризу та шулерство з резервними валютами. Пам'ятаємо (напевно), як Гарін у відомому романі А. Толстого мав на меті диктувати свою волю всьому капіталістичному світу за допомогою перетворення золота на бруд засобами полегшеного видобутку. Коротше, люди ми грамотні та співвідношення між кількістю, вартістю та ринковою ціною для нас не таємниця. Як говорив поет, «нам виразно все: і гострий галльський зміст/ і похмурий німецький геній»
* * *
А ще ми знаємо, що слово «масова» у поєднанні зі словом «культура» означають будь-що, тільки не культуру. Тут теж множення товарної маси невблаганно пов'язується зі втратою якості та переходом в антиякість, у світ перевертнів.
І хоча всі ці слова не новина, все-таки для осмислення реальності вимовляти їх потрібно. Адже наша епоха – епоха масового споживання. У цій епосі (як і в будь-якій іншій) не можна просто жити. Її треба зрозуміти.
Загалом сьогодні потрібно багато: послуг, товарів, розваг, новин, телеканалів, одягу в шафі, дисконтних карток у гаманці. А якщо всього багато, то й якість цієї різноманітності падає. Товари широкого споживання недаремно скорочують у назві та вимовляють, як «ширвжиток». А от нарешті тепер зазначимо, що все сказане стосується не лише товарів та послуг, влади та банкнот, а й слів.
* * *
Епосі товарного достатку з логічної неминучістю, що здається, відповідає епоха свободи слова. Начебто все добре з погляду звільнення особистості та наближення до щастя. Багато хліба, багато олії, багато радіостанцій у FM діапазоні. Чи це не рай чи його подоба?
Але епоха свободи слова неминуче є епоха множення слів. А епоха множення слів є епоха їхнього знецінення (див. вище). А знецінення слова, це – загроза тотального зламу міжособистісної та внутрішньосуспільної комунікації. Хто не зрозумів, нехай прочитає епілог «Злочини та покарання» з видіннями Раскольникова. Невміння розуміти одне одного призводить до загальної пожежі та канібалізму. Якщо всі говорять, але ніхто нікого до ладу не слухає; якщо всі говорять не для того, щоб бути зрозумілими і не тому, що є що сказати, а щоб самовиразитися, то до чого ми прийдемо, як не до нового прочитання тексту про Вавилонську вежу?
На розкладках у газетних кіосках – купа друкованої продукції, але читати може бути нічого. Як героїня Любові Орлової у фільмі «Волга, Волга», плаваючи посеред річки, просила води, і обиватель, занурений у морі слів, може мати їжі для розуму й серця. "Все є, але нічого немає", - ось, як називається наша епоха.
Звичайно, доступ до джерел відкритий. Він полегшений нечувано, але при цьому зросли вимоги до самої людини. Раніше його опікувалися, а тепер покинули. І людина має навчитися працювати з джерелами, аналізувати, відсівати, відбирати головне, копати вглиб. Хто його цьому навчить? Якщо ніхто, то він потоне в морі порожньої балаканини, і поки я пишу, а ви читаєте ці рядки, хтось черговий уже захлинається.
* * *
Так, панове, ми живемо за часів слова, помноженого у кількості, але знеціненого за якістю. І люди вже навіть дивуватися перестають, що ні клятва вірності, ні освідчення в коханні, ні сповідання віри вже викликають таку довіру, як раніше. Що ти читаєш, Гамлет? Так. Слово, слова, слова…». Просто «словами» стало все написане: і Біблія, і Конституція, і військова присяга. Тільки векселю ще вірять та торговому договору. Але це доти, доки золото не стало брудом чи паперові гроші не засипали світ до пояса.
Зараз нам уже важко уявити той колишній страх тоталітарного режиму перед друкованим словом, коли «Ксерокси» скрізь на обліку, а за кілька сторінок машинописного тексту Самвидаву можна сісти до в'язниці. Саме заборона на слово «скип'ятила» багатьох геніїв і дала їм виплеснутися. Як не дивно, але той тоталітарний страх системи перед сказаним і надрукованим словом – вірний показник справжньої цінності слова. І передбачалося борцями з системою, що систему ми приберемо, зламаємо, але цінність слова, і громадянськість, і безкорисливість залишимо. А от не вийшло. І система впала, і цінності, які вона пригнічувала, стали помітно випаровуватися. Дуже дивно.
* * *
Чи це означає, що потрібно «гайки крутити»? Ні, не треба нічого крутити. Хоча б тому, що безглуздя. Різьблення зірвано. А ось, що потрібно, то це повернути цінність словам і сенсам. Про це говорив Конфуцій. Про це говорив Платон. «Поверніть словами справжній сенс», – казали вони.
Область словесності є сферою особливої християнської відповідальності, оскільки ми поклоняємося Богу Слову Втіленому. Чесно кажучи, це наша робота, не по страху, а по совісті. А розпочати треба з обов'язкового читання добрих книг. Ми ось на малому обсязі до кількох імен торкнулися? Петрарка, Олексій Толстой, Достоєвський. Платон, Конфуцій, Ортега-і-Гассет (не згадувався особисто, але мав на увазі в розмові про маси), Блок (не згадувався особисто також, але був процитований). Коротше, як казав класик: Читайте хороші книги, життя зробить все інше)
Протоієрей Андрій Ткачов