У цій унікальній книзі зібрано фрагменти живого звернення до Бога відомого православного пастиря та проповідника митрополита Антонія Сурозького. Владика не писав молитви спеціально — але часом, коли в численних бесідах і проповідях він звертався до пастви, у нього виривалися слова молитов — наче відкривалася завіса його безперервної та потаємної розмови з Богом.
Тексти, що увійшли до цієї збірки, торкаються серця і звертають його до Бога. Сучасна людина може ними користуватися у різних життєвих ситуаціях. Можливо, слова владики, що відображають його молитовний досвід, стануть і для нас ступенем на шляху духовного діяння.
Від укладача
Про митрополита Антонія Сурозького (1914–2003) сказано, йдеться і буде говорити дуже багато, настільки великий масштаб його особистості. Але основу його життя і служіння становила молитва — спрямованість до Христа життям, думкою, ділом, усім серцем, усією істотою. Бог нагородив владику даром слова і послав пасти овець Своїх. Вірний своєму покликанню, митрополит Антоній понад півстоліття проповідував, робив доповіді, читав лекції. З текстів його виступів склалося кілька книг про молитовне діяння. Але часом, коли в численних бесідах і проповідях він звертався до пастви, несподівано, як кров із свіжої рани, у нього виривалися слова самої молитви, ніби відкривалася завіса безперервної і потаємної розмови вірного слуги зі своїм Паном. У цій книзі зібрано далеко не всі приклади такої розмови. Частина з них звучали російською, частина є перекладом з інших мов, якими проповідував владика, але всі виходять з глибини серця. Той, хто вирушає в гори, бере провідника, який хоча б раз пройшов цей шлях. Сила молитви митрополита Антонія знайома його духовним дітям і тим, хто приходив і приходить до нього за допомогою та порадою. Спробуймо вчитатися в слова владики, що відображають його молитовний досвід, і подякуємо Богові за те, що Він відкриває нам нові шляхи духовного діяння.
Олена Садовнікова
«Слова, які висловлюють нас»
…Перша дія молитви — вибрати такі слова, яких ми не соромимося, які повною мірою висловлюють нас і які гідні нас; і потім принести їх Богу з усім розумінням, на яке ми тільки здатні. І треба все своє серце вкласти в це молитовне предстояння, в це визнання Його своїм Богом, в цей акт ніжної любові, - дією, що охоплює весь наш розум, все наше серце; і такою дією, яка абсолютно адекватна тому, чим ми є. Тому перше, що я пропоную, — щоб ви спочатку продумали, які слова молитви означають для вас щось. Слова, які висловлюють нас що ви можете принести Богові, будь це ваші слова або кимось уже сказані. Подумайте про те, наскільки вони чіпають ваше серце, наскільки ви здатні зосередити на них свою думку — тому що якщо ви не можете бути уважними до слів, які вимовляєте, чому Бог має бути до них уважним? Як Він може побачити в них вираз любові, якщо ви не вкладаєте в них свого серця, якщо ви в них вклали лише деяку частку поштивості з часткою неуважності? І тоді, якщо ви навчитеся користуватися молитвою, яку вибрали, у періоди, коли є можливість усю свою увагу приділити Божественному присутності і принести Богу цю молитву, поступово свідомість Бога зросте настільки, що — чи знаходитесь ви з людьми, чи слухаєтесь ви? до них, розмовляєте чи працюєте наодинці — це свідомість досить сильно, щоб — навіть на людях — ви могли молитися.
Митрополит Антоній Сурозький